Хтось розлютив залітний вітер –
Несамовито він буяє,
Не знає силоньки де діти –
Шалені хвилі підіймає.
Дуби могутні мов пелюстки
Додолу хилить силоміць,
Зриває листя немов хустки,
Все навкруги лягає ниць…
Псує стосунки навіть з Сонцем,
Стинає чорним смутком вмить,
Не підкупити і червонцем,
Поки аж сам не відлетить…