Кожна людина мріє . Хтось мріє про машину та зелені папірці в коштовному шкіряному гаманці. А справжні люди ,які гідно проживають на нашій планеті про неї думають і намагаються зберегти її красу. Думають про мир. Про мир на планеті Земля.
Люди однієї раси - це народ.І іноді між цими народами виникають економічні та соціальні питання , відповіді на які вони не можуть знайти . Людям доводиться вирішувати всі питання конфліктами , не в змозі на знайти компромісу. Людина не хоче поступатися конкуренту , як народ народу , щоб не втратити перевагу на своєму боці. І тут виникає найгурше - війна.
А й справді, що в цьому такого? Війна, як війна. Але якщо глибоко проникнути в сенс цього страшного слова . можна зрозуміти, що війна забирає в нас тільки найкраще .Наприклад, милосердність , добро, щирість, душу , в якій проникла вся людяність. Стає менше меценатів, які врятували всі недобудови ,кав'ярні, або ті самі будинки для дітей, яких покинули батьки. А питання полягає саме в тому, що несе війна людству? Напевно, невгамовну жорстокість і пануючу повсюду байдужість.
Якби я міг стати хоч на менти лічені поважною людиною , яка керує світом, або навіть просто країною, я б сказав : "Добре, що не кожна людина вирішує питання, які стосуються всього українського народу та його життя кулаками, бомбами та кулеметами . А іноді випробовують на силу конструктивний конфлікт . Може саме це допоможе нам врятувати жовті поля, засаджені дозрілою пшеницею та хмелем від ям. Зроблені які були бомбами , якою кинув фашист, у якого вистачило совісті попсувати красу нашого рідного краю"