На http://www.stihi.ru/2013/07/10/7409
Ой, бабушка Паша и дедушка Стёпа,
Постигло вас горюшко невыносимое:
Вы там, в огороде у дома закопаны,
И внуков своих не дождались любимых.
Бабуля-красавица, дед мой отчаянный,
Не пулей, не саблею вас убивали,
Не в битве - вас голод убил нескончаемый,
Последние почести вам не воздали.
Я в мире жестоком, всю боль подавляя,
Кричу вам – вы слышите в вашем чертоге?
Коль вас погубила судьбина такая,
Пусть пухом вам будет земля при дороге!
На улице дождь иль метель завывает,
Обычный вопрос в ежедневной молитве:
Сияют ли нимбы святые над вами?
Иль чудится – режут сердца ваши бритвой?
Считаетесь жертвами вы геноцида.
Грехи не замолит судьбина обманная.
Молюсь и за тех, кому не было стыдно
Украсть бабу Пашу и деда Степана.
10.07.2013
Маргарита Метелецкая
Параска та Степан
Бабусю Параско, дідусю Степане, -
В городі закопані ви біля хати...
Недоля вчинила над вами погане -
Не дала онуків рідненьких діждати...
О, бабцю-красуне, дідусь-відчайдухо, -
Не куля вас вбила, не вража навала...
Померли тоді, як була голодуха,...
Без почту, неправедно вас поховали !
В захланному світі, притлумивши болі,
Кричу вам - чи чуєте в вашім чертозі?
Як вам не судилось діждатися волі,
То хай би вже пухом ...земля при дорозі ?!...
Чи дощ накрапа, чи надворі хуртеча, -
Наскрізне питання в щоденній молитві:
"Чи з німбами ви? Чи свята ваша втеча?
Чи цвяхи в серцях - то уяви злий витвір?"
Ви жертвами зветесь тепер геноциду -
Вимолює гріх свій недоля обманна...
Я ж - маю молитись й за тих, хто без стиду,
Вкрав бабцю Параску та діда Степана...