НЕ ИСЧЕЗАЙ (Евгений Евтушенко)
Не исчезай... Исчезнув из меня,
развоплотясь, ты из себя исчезнешь,
себе самой навеки изменя,
и это будет низшая нечестность.
Не исчезай... Исчезнуть — так легко.
Воскреснуть друг для друга невозможно.
Смерть втягивает слишком глубоко.
Стать мертвым хоть на миг — неосторожно.
Не исчезай... Забудь про третью тень.
В любви есть только двое. Третьих нету.
Чисты мы будем оба в Судный день,
когда нас трубы призовут к ответу.
Не исчезай... Мы искупили грех.
Мы оба неподсудны, невозбранны.
Достойны мы с тобой прощенья тех,
кому невольно причинили раны.
Не исчезай. Исчезнуть можно вмиг,
но как нам после встретиться в столетьях?
Возможен ли на свете твой двойник
и мой двойник? Лишь только в наших детях.
Не исчезай. Дай мне свою ладонь.
На ней написан я — я в это верю.
Тем и страшна последняя любовь,
что это не любовь, а страх потери.
ТИ НЕ ЗНИКАЙ!.. (вільний переклад П.Голубкова)
Ти не зникай... Бо той, хто з мене зник,
Развоплотившись, - згодом, зникне з себе…
Собі самій бо - зрадиш ти навік,
А це - нечесність нижча. То ж – не треба!..
Ти не зникай... Зникати - так легкО.
Воскреснути в любові - неможливо.
Смерть втягує занадто глибокО.
Необережно це, поки в тобі щось живо.
Ти не зникай... Забудь про третю тінь.
В любові - двоє тільки. Третіх – в зуби.
Ми чисті будемо обидва в Судний день,
Коли до відповіді нас закличуть труби.
Ти не зникай... Спокутили ми гріх.
Обидва непідсудні, невозбранні.
Ми варті прощення з тобою від усіх,
Як заподіяли їм мимоволі рани.
Ти не зникай... Зникати вмить – не гріх,
Та як зустрітися нам після у століттях?
На світі чи можливий твій двійник
І мій двійник? Хіба що в наших дітях.
То ж не зникай... Дай-но свою долонь.
На ній написан я - я вірю свято.
Тим і страшна остання ця любов,
Що не любов це - страх любові втрати.