Согреет осень трепетную душу
И успокоит сердца перебои.
Меня, признаньем клятвы не нарушу,
Цветное время жизни беспокоит.
Печаль растает утренним туманом,
Росою ляжет на осенний лист…
День гаснет в окнах сладостным дурманом.
Седой как лунь тоскует гитарист.
И наши тропки на судьбы ладони,
Как лес осенний - в радости и грусти.
Цветём мы в счастье, а седеем в боли,
И ждём с надеждой, что весна нас впустит.
Стихотворение (автора не знаю):
Зігріє осінь неспокійну душу
І стишить серця трепетне биття.
Мене бентежить теж, зізнатись мушу,
Пора барвиста нашого життя...
Журба розтане, як туман ранковий,
Впаде росою на осінній лист...
А за вікном згасає день чудовий,
Рве струни болем сивий гітарист.
Стежини наші на долоні долі,
Як ліс осінній - радісні й сумні...
У щасті квітнем, сивієм від болю
І щиро так зрадіємо весні.
Папка 23 - стихотворение 24