http://www.stihi.ru/2013/07/11/1699
И светом свечи вспыхнуло сущее…
М.Славинський
Где чёрный ворон заходился криком,
И чёрная тоска была с ним в лад,
Шла, видя мир в его обличье диком,
Меж терниями – слепо, наугад…
Хоть предвещали недруги страданья,
Молилась и раскаивалась я.
Распятая в мучительных исканьях,
Хотела знать, в чём смысл бытия…
Удачу воскресило покаянье,
Все вражеские происки круша!
И озарилось сущее сияньем
Свечи во тьме, где мучилась душа…
Оригинал
І світлом свічки спалахнуло сутнє...
М.Славинський
Проз чорний щем, розчахнутий у часі,
Де чорні круки каркали щодня,
Йшла, світ пізнавши в дикому анфасі,
Між тернами - наосліп, навмання...
Хоч про загибель сповіщали пройди,
Пірнала у молитви й каяття,
Розіпнута в заплутаній випробі,
Шукала сенсу власного буття...
Й удачу воскресили дні покутні -
Всім ворогам давали відкоша!
І світлом свічки спалахнуло сутнє
У сутінках, де мучилась душа...
Иллюстрация из Интернета.