Душевний ремонт

    
    Душевний  ремонт.               


Зарум’янилось  поле  пшеничне
У  саду  відцвіли  уже  зорьки,
Викидаю  з  душі  усе  лишнє
А  дещо  складаю  на  полки.

Усміхаються  мальви  так  ніжно
Котиться  сонечко  за  горизонт,
Я  знаю  ніколи  не  пізно
У  душі  розпочати  ремонт.

Щось  викидаю  назавжди
Щоб  мої  не  бачили очі,
А  щось  іще  зберігаю
Як  давні  мрії  дівочі.

Оце  не  пригодне  до  вжитку
А  це  я  ще  буду  носити,
Може  ще  мені  пригодиться
Цю  річ  я  ще  хочу  любити.

Викидаю  брехню  я  і  зраду
Викидаю  лукаві  усмішки,
Всі  невдачі  залишу  позаду
Лиш  щастя  візьму  собі  трішки.

Вимету  в  душі  всі  шпаринки
Все  почистю  до  блиску   завзято,
Лиш  залишу  кохання  іскринки
Бо  любові  я  хочу  багато

Автор:  Рубан  Н.П..