Стою в задумі.
Пливуть по небу хмари,
Схилилось сонце до землі,
Вже зернові з полів зібрали,
В політ зібрались журавлі.
Стою в задумі я глибокій,
Гортаю сторінки буття,
На роздоріжжях двох, широких,
На межі щастя і життя.
Вдуші ще цвіту молодого,
А в скронях осені закат,
Сувоїв щастя золотого,
Не розгорнути вже в стократ.
Хай доля ще мені пророче,
Ще хочу гаряче кохати,
Плеча надійного я хочу,
Та тільки де такого взяти?
Роки тихенько пролетіли,
Сплівши прядево морщин,
Ох де ж мій сокіл яснокрилий?
Де мій найкращий із мужчин?..
автор: Н.П.Рубан.