Поверни мені кохання.
Не треба, не треба, не треба,
Ходити за мною по сліду,
Я досі тебе ще кохаю,
Лиш трохи тримаю обіду.
Щебечуть, щебечуть, щебечуть,
Соловї на весні у тім гаї,
Де ми покохалися вперше.
Де трави в покоси лягають.
І знову, і знову, і знову,
Загніздилися ластівки в стрісі,
І голос зозулі лунає,
І котиться ехом по лісі.
Ще досі, ще досі, ще досі,
Відчуваю запах ялиці,
І шпагами крешуть по небі,
Весняні, майові громовиці.
Ще довго, ще довго, ще довго,
Будуть спогади душу ятрити,
І кохання моє одиноке.
Тими стежками ходити.
Не буду, не буду, не буду.
Я осені краски мішати,
Тебе я уже не забуду.
Знов хочу тебе я кохати.
Згубились, згубились, згубились,
Всі мрії і всі сподівання,
Нагрянули люті морози,
Замерзло десь наше кохання.
Не треба, не треба, не треба,
В снах моїх ходити по сліду,
Мені поверни лиш кохання.
Я вже не тримаю обіду!..
автор; Н.П.Рубан.