Я б полетів якби мав крила
Туди де мати народила
Летів би мріями кудись
Де був щасливий я колись
Де в молоді мої літа
Була родина й хата та
Де мама пестила маленьким
Співала голосом тихеньким
Ми у хатині бідували
Багато лиха й горя знали
Нас семеро було у мами
А татко бився з ворогами
У ті воєннії роки
Ми всі були ще малюки
Тож зберегла нас до одного
Навчила нас не брать чужого
Та йшли роки,повиростали
Свою хатину залишали
І не лишилось ні одного
Крім стін будиночку старого
Лиш одинока сива мати
До кого йти,куди писати
Старенькій,де їй бідній дітись
До діток ніде прихилитись
Вона лишилась,мов тополя
Одна єдина серед поля
Бо кожен мав нову родину
Хто жінку взяв,завів дитину
Так і померла бідолашка
Сама в хатині,мов та пташка
Тоді всі з`їхались до мами
Щоб попрощатися з сльозами
Часу пройшло уже багато
Повиростали й онучата
По всьому світу ми блукаєм
Думками час той повертаєм
Якби вернути все можливо
Жили б інакше ми щасливо
Не залишили б ми хатину
І найдорожчу нам людину
05.06.2003 року
Автор:Александр Селезнёв,Никополь