Вечерний сон влюбившегося лета
и руки – нежный магнетизм ночей.
Красавицею, ласкою согретой,
лежит у лета осень на плече.
Созрела страстью до огня и плода.
И пышет жаром, томно захмелев.
И торжествует мудрый гений рода
Всего живого на живой земле.
Пока спит лето, осень утром встанет –
в косе янтарной нитка седины,
такая в чреслах мощь златого стана,
идёт полями – ломятся они.
Тяжёлый колос клонится в покосы,
розовощёких роз бежит толпа,
спят сладко черносливы-негритосы,
белеют яблоки, порода груш желта.
Рвёт синий ветер белые постромки.
А в сердце лета – щедрый солнцепад.
И словно слиток солнечный растоплен -
лежат лимоны, груши, виноград.
Луч загустеет в гроздьях перегретых.
А ляжет снег с похолоданьем дней –
то жаркий сон любви обильной лета
зимой забродит в золотом вине!
Оригинал
ОСІНЬ ЖАГУЧА
Вечірній сон закоханого літа
і руки, магнетичні уночі.
Вродлива жінка, ласкою прогріта,
лежить у літа осінь на плечі.
Дозріла пристрасть до вогню і плоду.
Пашить вогнем на млосному щаблі.
І торжествує мудрий геній роду
всього живого на живій землі.
Ще літо спить, а вранці осінь встане —
в косі янтарній нитка сивини,
могутні чресла золотого стану,
іде в полях — вгинаються лани.
Близнята-зерна туляться в покоси,
біжить юрба червонощоких руж,
сплять солодко черкуси-негритоси,
біляві яблука і жовта раса груш.
Рве синій вітер білі посторонці.
А в серце літа — щедрий сонцепад.
І зливками розтопленого сонця
лежать цитрини, груші й виноград.
Загусне промінь в гронах перегрітих.
А ляже сніг на похололі дні —
жагучий сон закоханого літа
в холодну зиму бродить у вині!
Иллюстрация из Интернета