Чекаю літа.
Липень дарує тепло і квіти,
з роботи додому я спішу,
Приїхали у гості діти,
Гостями цими дорожу.
Життя - ніби картина фільма,
Куди б життя всіх не носило,
Відкриті двері завжди дому,
Для щирих друзів мого сина.
Така приємна нині звістка,
Душа зігрілася теплом,
Мій любий син, моя невістка,
Приїхали у дім з добром.
Усюди сміх, шашлик, вечеря,
Впав літа запах на дахи,
Розвіяли усі печалі,
Хрещені сина, дітлахи.
Все завертілось , закрутилось,
В заботах , хлопотах домашніх,
І вже не стало тої туги,
Що ніс мені ще день вчорашній.
Душа у радощах скупалась,
І щастям цим була зігріта,
Та дорога в туман уповилась,
Вже настає краєчок літа.
Став Серпень дощами рясніти,
Я знов, як самотній лелека,
Вже їдуть мої любі діти,
В Іспанію теплу, далеку.
Крізь сльози дивлюсь я на глобус,
І випиту чашу до дна,
Проводжаю дітей у автобус,
І знову я в домі одна.
Лиш буду вірші рифмувати,
Про літо, про осінь і Грудень,
Вмирати і знов воскресати,
Коли прийде зимня студень.
І так в житті круговерті,
Всю осінь і зиму і весну,
З нетерпінням я буду чекати,
На пору літню чудесну.
Та рік промайне не замітно,
Хоч буду себе я жаліти,
Та радість прийде й прийде літо
Знов приїдуть мої любі діти!,
автор; Н.П.Рубан.