Несе мене коник
Несе мене коник буланий,
Крізь сосни, берези, ялини,
Крізь запах сіна аромат
У серце Верховини.
Несе мене бричка у гори,
Лиш клацають в ритмі копита,
Качає ту бричку, як штормом,
Дощами дорога розмита.
Все вище і вище у гори,
Все ближче і ближче до неба,
І хочеться більшого драйву,
Мені цього треба і треба.
Як виїду я на ту гору,
То серце щораз завмирає,
Стою і дивлюсь на Язвори
І щастям мене окриляє.
Як губка красу ту втягаю,
Складаю в кладовці душі,
Про гори пісню співаю
І рифмую рядочки віршів.
Душею я тут спочиваю,
Хочеться в трави лягати,
Чарівний Краю Гуцульський,
На вроду ти дуже багатий.
Дивитись на Вас хочу вічно,
Подяку я долі складаю,
Люблю я Вас гори всім серцем!
Люблю Вас всією душею !
автор: Н.П.Рубан.