Ода Сніговію.
Понад селом, понад селом,
Хурделиця танцює,
І сніг з сніжком, і сніг з сніжком,
Сріблясто візерує.
І під ногами сніг рипить,
Виблискують іскринки,
Із неба падають у низ,
Перламутрові сніжинки.
І в цей чарівний хоровод,
У танець закликають,
Взялись за руки сніг й мороз,
І весело гуляють.
Я зачарована стою ,
Цією красотою,
Срібні сніжиночки ловлю,
Милуюся зимою.
І кличе в царство Сніговій,
І титул обіцяє,
Іди за ним, йому повір
І вже тебе немає.
Красу він вашу збереже,
Лиш закує в кайдани,
В одежу царську до весни
Ви будете убрані.
У шубу вдягне Сніговій,
Сріблясто - синю, синю,
Парчі вам дасть цілий сувій,
Намист, гірлянд на шию.
На голову одягне вам,
Діамантову корону,
Покличе вас в дзеркальний храм,
Звінчає із Горгонов.
Як лиш до вас зима прийде,
Хурделиця завіє,
Любіть її , милуйтеся ,
Але не вірте Сніговію.
Любіть зиму з свого тепла,
І будьте дуже пильні,
Не попадайтесь у капкан,
Не закохуйтесь так сильно...