Тікати з міста ранковими трамваями,
Ховатись в вулицях і плутати слова.
Я твоє місто маю поглядом розкраяти,
А я мовчу і насолождуюсь - таки жива.
По потягах години рахуватиму,
Бо вже світанок втратив часу лік.
Я обіцяю, більше не тікатиму,
Коли кохання ступить на поріг.