Дві сірих стрічки – польова дорога…
І плин думок… у тиші цій глибокій…
Сюди втекла від шуму я міського –
І душу огортає дивний спокій…
Ошатна лісосмуга на узбіччі,
Що в небеса шепоче щось натхненно…
У мене, мабуть, захват на обличчі,
Бо райдугу я ж бачу не щоденно!..
Вдивляюсь в ніжні кольори веселки,
Й думки стають у мене кольорові… )))
Тріпоче швидко крильцями метелик –
Чи, може, на своїй щось шепче мові?..
За обрієм пройшла десь щедра злива,
А райдуга – грози акорд заключний!
Природа – різнобарвна і мінлива…
Шлях проявів її жінкам співзвучний!.. )))
Дві сірі стрічки – польова дорога…
Зелений світ буяє малахітом…
Сюди втекла від шуму я міського,
Щоб наодинці попрощатись з літом…
21.08.13