Вечір слухає Шопена…
Благодатно – як в раю…
Зорі – рампа. Всесвіт – сцена.
Заворожена, стою…
І – ні безладу, ні міста,
ні гучних газетних шпальт…
Падає кленове листя,
ніби ноти, на асфальт…
Казка огортає клени,
душу втишує мою…
Вечір слухає Шопена…
Неповинно... Як в раю…