Полярна й набридлива темінь
Ковтнула присутність твою.
Відсирів на лихо і кремінь,
Не сила дістати вогню.
І мерзне душа безнадійно,
Пульсує розверзений щем.
Щось гостре хвилює постійно,
Знов ставлячи безліч дилем.
Волаю, та хто ж тут почує…
Сніги, скільки оком не кинь…
Вітри скрізь ордою кочують,
Підкреслюють мороку синь.
Хоч плач, та хіба допоможе?
Хіба уночі звеселить?
Льоди навкруги на сторожі,
Давно ряд будівель звели.
І тиснуть прозорі лабети,
Ось-ось стану схожим на них.
Лиш зрідка згадає планета,
Запалить на небі свій штрих.
Та сяйво це тільки примара,
Барвиста вистава на мить.
Ворожа зима упіймала,
Морозить і ранить крильми.
Шукає десь глибоко подих –
Останній, помітний ще жар.
Та я відчуваю, що сходить
Вже сонце у безладі хмар.
21:38, 26.08.2013 рік.
Зображення: картина художника Andy Xiao http://www.artscroll.ru/page.php?al=Frozen_Throne_43948_kartina