* * *
Чернець з вервицею,
з шаблюкою козак,
між ними – ти,
римуючий хробак,
повзеш по стовбуру
гіллястого життя
без каяття
та присмаку війни.
Тепличний віршомаз,
піїт дурний…
Вервиці коло.
Шабля навскоси.
А ти свої
метафори неси
на цноту аркуша
вночі і крадькома,
та знай – дарма!
Бариги, мусора…
Не вбити словом,
зброї теж катма…