Дощі вже вмили піднебесну.
Залило дощами царину,
І не думає дощ той стихати,
Піднялись тумани в полонину,
Будуть знову в небо стартувати.
І наповнять цеберки водою,
Будуть знову з небес поливати,
Пам’ятаю себе молодою,
У горах біля отчої хати.
Всі чекають погоду із рання,
Все вже вмито до глянцу і блиску,
Я іду і собі для купання,
Набираю дощівки у миску.
Покладу у дощівку я зілля,
І помию своє я волосся,
Буде пишне, блискуче і гарне,
І густе , як пшеничне колосся.
Одягну я гуцульську сорочку,
Опинку , пояс , тайстрину,
І піду у шинок до Величку,
Перекинути рому чарчину.
Там зберуться гуцули із Верші,
І заграють цимбали і скрипка,
В танець ноги стрибатимуть перші,
Бо до танцю я хвацька і швидка.
Одягну постоли я на ніжки,
Щоб у танцях ніде не вколоти,
Погуляю ще трохи, ще трішки,
Коби була така до роботи.
Вже омито дощами всі доли,
І умилася вся піднебесна,
Не стихають музики у горах,
Життя в гуцулів магічне, чудесне!..