Душа не відпускає.
Твоя душа мою не відпускає,
Сто раз палила я мости,
Забудь образи, я благаю...
Давай почнемо з початку ми.
Коли тебе я покохала,
Горіла пристрасть, поцілунки,
Та враз кохання розстріляли,
Забрав усі свої ладунки.
І вийшов за поріг із хати,
Та я у гніві не збагнула,
Що душу в клоччя буде рвати,
Що любов до тебе не заснула.
Палати буде вже кострами,
Та біль душу не зігріє,
Тепер рифмую вечорами,
А серце плаче і аж мліє.
Якби все можна повернути
І ту весну і ті зітхання,
Я б стала дуже шанувати,
Я б не розбила вже кохання.
Тебе збиралась відпустити,
Стирала номер в телефоні,
Та все даремно, хочу знову ,
Торкнутися твоїх долонів .
Давай ми вилікуємо пристрасть,
І будемо тішитися знов,
Давай із черепків дзеркальних.
Ми склеїмо свою любов…
автор: Н.П.Рубан.