Суєта життя.
Біжу, біжу , враз спотикаюсь
І падаю.. лежу.. та помаленьку підіймаюсь
І знов на фініш повертаюсь.
І так вдесяте за сезон,
Біжу я стежкою життя -
То навпростець, то навмання,
То повертаюсь знов і знов
На стежку каяття.
Лежу в долині - ногами вгору
Вдивляюся в пророчі сни,
То просинаюсь - якраз у пору
Промінчиком сонця у весни.
Всі сили погані своєї душі
Я кину в вогонь розгорівших кострів,
Замерзлого серця розтоплю я лід
І випливу знову з глибини морів…