Не буду шкодувати я за літом –
Природа знає, що робити треба…
Ласкаво Сонце сяє ще над світом,
І струменить блакить на Землю з Неба…
А осені краса благословенна
У мене щирий захват викликає:
Веселкова, бурштинова, червлена…
Ще й оксамитом душу огортає…
Стосунки в мене з осінню родинні,
Бо я у вересні на світ з’явилась –
Матуся жартувала: - В гарбузинні!
З її очей усмішка променилась…
-У гарбузах? – На рідному обійсті?!
У них квітки великі, мов зірки…
Тільки шорстке у них занадто листя!..
От мастаки на вигадки жінки!
Ще восени знайшло мене кохання –
Моя чарівна сага золота… -
Одна-єдина, перша і остання,
Навіки в моїх спогадах свята…
Так, осені пора у нас яскрава…
Ще й кожний раз по-своєму нова
Ця неповторна Королівна-пава,
Жіночності відверта й щира Слава…
Та де знайти тотожні їй слова?..
01.09.13