То була польова королева
В світанковій цілющій росі.
До схід сонця із силою лева
Прокидалась в життєвій красі.
Підіймалась над полем до неба
І співала чарівні пісні,
Бо для кожного колоса треба
Чути спів королеви у сні.
Тихо дихає нива під нею,
І притих навіть хор цвіркунів.
Все заслухалось: все над землею
Завмирало і слухало спів.
А вона, ця зелена красуня,
Нахилялась над полем - малям
Й стерегла його сон,наче неня
Над єдиним і рідним дитям.
Цілувала колосся мрійливе,
Маки пестила ніжно-червоні,
Обіймала все поле грайливе,
Щоб не вбігли волошкові коні.