Вже майже не лишилося вина.
Зриває осінь голос і білизну,
І дощ незрячий костуром залізним
Вистукує по контуру вікна.
Тремтіла денна хроніка калюж,
В вечірнім світлі висохли світлини,
І пальчики останньої хвилини
Назавжди замикали день на ключ.
І губить ніч у темряві слова,
Щоби ніхто не знав, як це сказати:
Йде осінь із нагрітої кімнати,
Тверді від меду перса закрива…