Спустошене серце гориш ти, чи тлієш?
Загублене щастя, розвіяні мрії .
Та вже сутеніє.
Зупинить, зігріє?
Покличе з собою чи викине рими,
Що вже від чекання зробились старими?
Дороги – до Риму?
Та здався же Їй цей Рим!
Чекання вже звичне. Було б що чекати.
Збирати як пазли, та знову звикати.
Свобода? Чи грати? Як тут відгадати?
Подобалось грати?
Грай.