Я не хотіла.
Я знову пробираюсь,
Крізь терни та ліщину,
Я знову покохала,
Та не того мужчину.
І знову болить серце,
Так солодко і гірко,
І знову в душі грають,
Усі музики дзвінко.
Я довго упиралась,
Вірити не хотіла,
Тепер я упиваюсь,
Душа аж закипіла.
Я точно не хотіла,
Такого ось кохання,
Та сон свій загубила,
Тебе я жду до рання.
Навіщо мені кари,
Такі на цьому світі ?
Невільного кохати,
І попадати в сіті.
Я знаю , що не можна,
Отак мені грішити,
Та я ніщо не можу,
З коханням цим зробити.
Не знаю , буде рана?
Чи лиш маленька ранка?
Та я твоя невільниця,
Твоя тепер я бранка…
автор: Н.П.Рубан.