Осіння соната.
На полонини заблукав осінній вітер
І клени стелять ковдру жовтого листа,
Тонкі берези опустили стиглі віти,-
У снах нічних на снилась їм зима...
Та сонце ще збирає павутиння
І п'є росу, розкидану з рання.,.
Здіймається у небо журавлиння,-
Їх шлях, в зірках,на південь проляга...
Велична осінь володінням ходить,-
Чим більше крок, тим ближче до зими...
І пише музику,- та так її виводить,
Що завмирає тиша навкруги...
І тільки музика, і тільки кольорова,
Вже прикрашає все моє життя...
Барвиста осінь, як моя знайома,
По тій же вулиці, до мене знов прийшла...