Улетело со стаями,
Лето снами растаяло.
Входит грусть с жёлто-пряными травами.
Рвёт с отчаяньем ветер
Травы пряные эти,
Шелестит золотыми закатами.
И глядят удивлённо
В окна нам листья клёна -
Чтоб в глаза заглянуть милой осени.
Кисти рыжих каштанов
Спят в покрове туманов.
Только небо ещё - с летней просинью.
Оригинал стихотворения Леси Гудзь:
Відлетіло з лелеками
Літо снами далекими.
Входить сум жовтолицими травами.
Віє розпачем вітер
На цвітіння розмите
Й шелестить золотими загравами.
Заглядає черлене
У вікно листя клена –
Хоче очі побачити в осені.
Карі грона каштанів
Вкрили сиві тумани,
Тільки небо ще – з літньою просинню.
Папка 23 - стихотворение 12