Мы - две звезды над сказкой полевою.
Зелёный дождь закрыл нам путь, бурля.
Есть только мы, родная. Только двое.
На двух сердцах и зиждется Земля.
.
Мы многих обретений не имели -
Жар поцелуев на губах цветёт.
И мы - вдвоём - на тайной карусели:
И день, и ночь, и сутки напролёт.
.
Есть я и ты. И что нам оговоры!
Своя у каждой жизни новизна.
И ты поверь: не могут быть повторы,
Пока есть мир и звёзд голубизна.
Оригинал стихотворения:
Петро Перебийніс
Ми дві зорі із казки польової.
Зелений дощ нам стежку перелляв.
Є тільки ми, кохана. Тільки двоє.
На двох серцях тримається земля.
.
Багато ми надбати не зуміли,
але цвіте цілунок на губах.
І ми удвох. Ми тайну зрозуміли.
Є ніч і день. А є одна доба.
.
Є ти і я. І що нам та огуда!
Хай інші теж належать лиш собі.
А ти повір. Таких, як ми, не буде,
допоки світ і зорі голубі.
Папка 23 - стихотворение 6