Хризантеми

Евгения Давыдянец
Хризантеми - це зорі Осені
Надвечір'я болючі теми,
Що твоі почуття загострені
іх сприймають, немов антени.
Запах терпкий, аж гіркуватий,
Навіває і сум, і щем.
Хризантеми - Осені свято
Під холодним, довгим дощем.
Мов безсмертника родичі дальні,
Не лякають іх буйні вітри,
Хризантеми - квіти опальні
За життя жагучий порив.
Різнобарвні - рожеві, білі -
Діаманти в осінній казні!
На тоненьких стеблинках - тілі,
Мов із бронзи, листочки різні.
Пелюстки іх маленькі і ніжні -
Еталон квітковий краси.
Пізні квіти - бажання пізні
І чомусь нездійсненні сни.
Іх вирощуе Берегиня,
Наче квітка, гарна сама.
Хризантеми - Осені диво,
Пізня Осінь - ще не Зима!
***
Авторский перевод:

Хризантемы - осенние звёзды,
Пожилых - болящие темы,
Те, что  чувства острые, поздние,
Принимают, словно антенны .
Запах терпкий, немного горький,
Навевает осенний сонм,
Хризантемы цветут упорно
Под холодным, долгим дождём.
Как бессмертник - их родственник дальний ,
Не боятся  холодной поры.
Хризантемы  всегда опальны
За свой страстный  к жизни порыв.
И сияют оттенки красок
Бриллианты осенней казны.
Стебельки их тонки и прекрасны,
Как из бронзы ,  листочки резны.
Лепестки их густы и изящны -
Эталон цветочной красы.
Запоздало желанье счастья ,
Жаль, не сбудутся их мечты.
А средь этих цветов Берегиня,
Хризантема - она сама!
Хризантемы цветут на диво!
Осень поздняя - не зима!