Дівчатко з кульбаби віночок сплітає…
А потім його розглядає захоплено –
Творіння її, ніби сонечко, сяє…
Кому б показати, як гарно це зроблено?
В траві на подвір’ї клопочеться квочка –
Уваги чекати від «Курочки ряби»?
Немає їй справ до чийогось віночка,
Бо в неї курчата, мов жовті кульбаби…
Від думки такої тій дівчинці смішно –
Маленькі курчатка – та це ж її слабість!
Беручи на руки, цілує їх ніжно,
І очі її випромінюють радість…
Курчатка заснули, вже годі й віночка…
Брати і сестрички відсутні … у справах –
Тепер і вона побіжить до ставочка
Босоніж … без стежки… по травах…
по травах…
Матуся сказала, що став той глибокий –
Вона обережно… у воду… по груди…
А очі на обрій: - Ой, світе широкий!
Життя там чекає… яким воно буде?..
… Бабуся вдивляється пильно в минуле…
Вcе пам'ять карбує невтомним різцем -
Суворі уроки життя не забула:
Що й квітам теж боляче – знає про це...
24.09.13 Фото из интернета