і зачали прилітати синички, стукатися у шибу нового вікна - так наче їм передавана память поколіннь - їх годуватимуть тутки ціленьку безконечну зиму під пильним наглядом хатньої дрібної хижачки -
медитує котяка,
настовбурчує вуха -
там , де осінь садам
й чорні лупанці на підіконні
вдавсь гарбуз між отим - що кида горішіння
і гриби тихо сплять у насушеній дбайком родні
і ми слухаєм, котю -
цей спокій собі подарунок
а за стеклами злими
озлоблюється полова
ти пряди-прядивух
те котяче зізнаннячко волі
ми тобі - денний харч
ти ж нам тихий єгипетський бог.