Після зайняття Смоленська в 1514 році, в ході війни між ВКЛ і Московським князівством 1514-1520 року, московський князь Василь III, відправив восьмидесятитисячну армію на чолі з воєводою Іваном Челядніним, в глиб території Великого князівства Литовського для подальшого розорення і захоплення його територій. На зустріч московським військам висунулася 30-тисячна армія ВКЛ на чолі з гетьманом Костянтином Острозьким. Сподвижниками Костянтина у битві під Оршею були литовський князь Юрій Радзивіл "Геркулес" і поляки Януш Сверчовський та Войцех Самполинський.
Битва при Орші нагадує часи, коли після перших, нескінченно болючих ударів Росії, втративши без малого третину території, Велике Князівство Литовське зібралося і змогло надати відсіч експансії Росії.
Костянтин Острозький разом з військами підійшов до місця битви вночі 7 вересня 1514 і, не зупиняючись на відпочинок, відразу почав переправу через Дніпро. Причому здійснюється це в стилі спецоперації: згідно з "томіціанськими актами", під час переговорів війська Острозького "залишили на цьому березі (Дніпра) біля входу на брід деяку кількість озброєних воїнів, які гарцювали і давали московитам себе розглянути, створюючи в них враження присутності армії, тоді як військо не залишалося на місці, а в іншому місці робило міст з човнів і колод, переправляючи на інший берег Дніпра військові машини і піхоту".
Вранці 8 вересня 1514 військо Литви було повністю вишикуване і готове до бою.
Московити були повністю розбиті. За словами Сигизмунда Герберштейна, загинуло 40 тисяч воїнів. Василь III відмовився викупляти полонених, заявивши, що вважає їх померлими. Протягом 40 років після цього Москва не насмілювалася нападати на Литву.
За свідоцтвом Мацея Стрийковського (“Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї русі”, 1582, стор. 383) у Оршанський, 1514 р., битві брали участь козаки Юрія Радзівіла (У 1511-1514 рр. - воєвода київський. У Оршанської битві командував литовської кіннотою на лівому фланзі):
"Przy nich Jurgi Radziwi; z swym kozackim szykiem"
(Цитується по виданню Густава Леона Глюксберга, Варшава, 1846)
Музичний кліп білоруською: http://www.youtube.com/watch?v=DRbBHo2sGXE
Оршанська битва 1514 р.
Віршована повість 1582 р.
Разом гетьмани свої, Ґей польський та литовський,
Спільні сили повели, Ґей бити рать московську.
Та за Оршу кілька верст, Ґей де тече Кропивна
Де садиби москалі, Ґей погромили мирні.
Суне на литву москва, Ґей Костянтин сміливо,
Дав рішучу відсіч їм, Ґей і вчинив уміло.
Надихнув литвинів князь, Ґей сам повів до бою,
Щоб помститися за зло, Ґей вчинене москвою
А поляки ріжуть. Б'ють, Ґей списами завзято.
Зброї дзвін і посвист стріл, Ґей і бряжчання латів
Гнали коней литвини, Ґей за москвою мчали,
Де зустріли люто там, Ґей як тварин рубали.
Добре піші вояки, Ґей тут допомогали:
Московитів із рушниць, Ґей безліч повбивали.
А гармати Костянтин, Ґей наказав сховати,
Щоб московськую Орду, Ґей на рожен* підняти.
Костянтина вояки, Ґей в сторони звернули,
А гармати по москві, Ґей та з кущів пальнули.
Ядра звірем виючи, Ґей московитів клали
І такого побиття, Ґей тії не чекали
Дзвін і крики, січі тріск , Ґей хмара пилу стала
Та фортуна знов Литву, Ґей знов Литву обрала.
Рубить, кришить, б'є москву, Ґей списами збиває,
Кров убитих мов ріка, Ґей із черев стікає.
Рушили поляки в бій, Ґей списи довгі мали
З ними гетьман Радзивілл , Ґей йшов із козаками.
Ті завзяті козаки, Ґей та москву громили,
Зверхність та пихатість їй, Ґей дуже швидко збили.
Битва лютою була, Ґей цілий день тривала.
Московитів тих лишень, Ґей нічка врятувала.
Так поляки і литва, Ґей московитів били,
Славу предків навіки, Ґей зберегли й зміцнили.
-----------------
* рожен - паля
------------------------
Аршанская бітва 1514 г.
Вершаваная аповесць 1582 г.
Словы Мацея Стрыйкоўскага (“Хроніка польская, літоўская, жамойцкая і ўсяе Русі” (1582), пераклад з польскай мовы А.Дзітрыха). У Хроніцы М.Стрыйкоўскага назва гучыць як “Слаўная бітва з Масквою”.
Разам гетманы свае, Гэй польскі ды літоўскі
Моц з’яднаўшы на бітву, Гэй прыцягнулі войскі
Ды за Воршу колькі міль, Гэй дзе цячэ Крапіўна
Дзе маскоўскі быў пагром, Гэй помны незабыўна
Рушыць на літву масква, Гэй Канстанцін жа смела
Даў рашучы ім адпор, Гэй бо чыніў умела.
Так літвінаў князь натхніў, Гэй моцна, красамоўна
Што нясецца прэч масква, Гэй прэцца стрымгалоўна
Аж палякі колюць, б’юць, Гэй дзідамі заўзята
Свішчуць стрэлы, зброі звон, Гэй бразгатанне латаў
Коней літвіны гналі, Гэй за масквой імчалі
Дзе спаткалі люта там, Гэй як жывёл рубалі
Добра воі пешыя, Гэй тут дапамагалі
Бо маскоўцаў шмат з рушніц, Гэй дужа шмат паклалі
Ды гарматы Канстанцін, Гэй загадаў схаваці
Каб маскоўцаў потым тых, Гэй на ражон узняці
Канстанціна ваяры, Гэй у бакі звярнулі
А гарматы па маскве, Гэй ды з кустоў пальнулі
Ядры гучна выючы, Гэй шмат масквы паклалі
Бо растрэлу гэткага, Гэй тыя не чакалі
Звон і крыкі, сечы трэск, Гэй пылу хмара ўстала
Ды фартуна зноў Літву, Гэй зноў Літву абрала
Рубіць, крышыць, б’е маскву, Гэй дзідамі збівае
Кроў забітых струмянём, Гэй з чэраваў сцякае
Тут палякі рушылі, Гэй з дзідамі даўгімі
Ды і гетман Радзівіл, Гэй Радзівіл быў з імі
Разам з сотняй казакоў, Гэй ды маскву грамілі
Пыху ім ранейшую, Гэй неўзабаве збілі
Тая бітва лютая, Гэй цэлы дзень трывала
Аж пакуль маскоўцаў тых, Гэй ноч пашкадавала
Так Літва з палякамі, Гэй мужна ваявалі
Славе продкаў навякі, Гэй гонар аказалі.
Першоджерело: