Рідна мати моя,
Рідна, Україна,
Де б не був в світі я
- В мене ти єдина.
Я люблю твою красу,
Ліси твої й ріки,
їх у серці пронесу
До скінчення віку.
Нема кращої за тебе
На земних просторах,
Приголуб мене до себе,
Рідна, неозора.
Дай напитися водиці
Чистої, як небо,
Бо з твоєї пить криниці
В мене є потреба.
Як нап'юсь води твоєї,
Дуже сильним стану.
Ворогів землі своєї
Шаблею дістану.
Буду бити, молотити,
Поки не побачу,
Що твої, Вкраїно, діти
Від незгод не плачуть.
Буду бити і складати
Злодіїв до кучі
Та свавілля видаляти
З Дніпровської кручі.
Буду бити їх і кляти
Щоб добра не крали
Та з народом розмовляти
Щоб в цім підіграли.
Щоб піднявся він із пекла
І порвав кайдани,
Бо кровиця не запекла
Зве нас на майдани.
Зве нас, кличе. Щоб вставали
Та знаряддя брали,
Знову все відбудували
Та переорали.
Та засіяли все житом
На ланах широких
Щоб було на що прожити
У майбутні роки.
Та відкрили щоб заводи,
Фабрики й майстерні.
Щоб було у нас все згодом
І плуги, й цистерни,
І комбайни, і машини,
І взуття , й одежа,
Щоб відпали всі причини
Утікать за межі.
Бо, все є у тебе, ненько,
Треба тільки взяти.
Хоч, на карті ти маленька,
-Твій народ завзятий.
Щоб самі усе робили
З якістю, добротно
Та «гіркої» менше пили
З бісом тим болотним.
Щоб копалини і нафту
З землі роздобули,
Відновили давні шахти
Й ремесла забулі.
Щоб цвіла Вкраїна - мати,
Розправила крила.
їй для цього треба мати
Сильнії вітрила.
А вітрила - це народ мій
Добрий і трудящий.
Не продав він ще свідомість
Нікому й нізащо.
Бо боліє він душею
За свою країну,
Бо достався не дешЕво
Шлях йому в руїнах.
Та здолає перешкоди
В дорозі до цілі,
Бо незламний від природи
Він в великім ділі.
Молодий він, як весняний
Саду білім цвіті,
У труді й в житті слухняний,
Мов маленькі діти.
Він веселий і привітний,
Чемний і хазяйський,
Він трудом своїм примітний
На землі славянській.
Він розумний в кожній справі,
На талант багатий,
Ним любов до краю править,
До батьків, до хати.
Непокірний, волелюбний,
Гордий і правдивий.
За свою Вітчизну любу
В бій піде сміливо.
В нього корені могутні,
Шевченком политі.
З них ростуть дерева путні
І плодючі віти.
То ж, давайте скличем раду,
Візьмемось до діла,
Навчимо Верховну Раду
Тому, що хотіли.
А хотіли ми порядку
На кожному місці,
Щоб було все, як на грядках
У селі, чи в місті.
Щоб ніхто не смів паплюжить
Державні закони,
Бо давно вже ми в калюжі
Сидимо бездонній.
Щоб чиновники уміли
Гроші рахувати.
І ніколи не посміли
їх від нас ховати.
Депутатів розшевелим,
Що робить накажем,
їм людську назичим велич,
Добре слово скажем.
Та заставим працювати
На країну рідну.
А, як треба - лупцювати
Будем їх огидно.
Та спитаєм, кого треба
За діла погані,
Бо настала вже потреба
Бити хуліганів.
Всіх злодюг і казнокрадів
Миттю покарати.
Людям чесним всім на радість
Посадить за грати.
Щоб ніщо не заважало
Щастя будувати,
Вирвемо злочинні жала,
Щоб навік сховати.
Щоб цвіла Вкраїна - мати
Буйним, рясним цвітом
І ніхто не зміг зламати
Її рясні віти.
Щоб жила і розвивалась
Для свого народу,
На твердих ногах трималась
В лютую погоду.
Рідний краю, Україна,
Тебе обіймаю.
В мене ти одна - єдина,
Кращої немає.