Не зовнішність, не голос, не принади,
не очі й не відсутність вад в ній.
Не ті слова й не тії рухи
та щось пришвидчувало стукіт.
Щось проникало у думки,
виносило за рамки.
Я мав в руках всі козирі,
воно ж, пройшло у дамки.
Я засинав і прокидався з нею,
хоча й не бачив, не торкався.
Я змінював заняття,теми
та знов до неї повертався..
Я захворів на дивне щось,
і вперше, ніби, як в останнє.
І, мабуть, здогадався хтось,
то в серці зацвіло кохання.