Я пахощі акації люблю.
Куди там всім французьким ароматам!
Купаюсь я у квітах весняних,
Що з юності зростають біля хати.
Стара, як світ. Та пахощі свої
Дарує людям, наче дар кохання.
Чуття родини і чуття села,
Й пробудження від доторку світання.
Дівчата ж ароматами пашать -
Французькі, італійські насолоди.
А я дивлюсь: акація моя
Немов соромиться своєї вроди.
Весна навкруг. І світ далеких мрій
Десь губиться в туманах-міражах.
Акації, ромашки і волошки -
Мій світ дитинства, наче в вітражах.
Що може бути краще, ви скажіть,
За ці чудові, милі серцю віти?
Так хочеться на світі ще пожить
І дати серцю мріяти й любити.