от уяви - якби ми не зустрілися,
не бУло б ні образ, ні сцен, ні ревнощів,
а був би тихий біль, печаль і певно, що
нам би лишалось чухати потилицю...
от уяви - якщо би я не вилився
дощем зухвалим враз тобі на голову
зненацька, і мов сонечко на вилицях,
рум'янець не зійшов над світом мороку...
от уяви - банальна математика,
дві параллелі не перетинаються,
по різні боки прірв, мов два лунатика,
заснути хочем - та не засинається...
отак буває, ходим одинокими,
розкидані по світу, наче пазли, ми
під прапорами, гімнами і гаслами,
душа мов камінь обростає мохами...
заручники простої випадковості,
от уяви - якби ми не зустрілися,
я би помер тоді у муках совісті,
немов бандит від кулі Брюса Вілліса...
от уяви - якби ми не зустрілися...
не уявляєш? то не брак фантазії.
ми не разом - ото була б оказія,
що в голові би просто не вмістилася...
© Паша Броський