Подаруй світло своїх очей,
Запалає нехай синє небо.
Тільки раз лоно білих ночей.
Я не можу заснути без тебе.
Ти мовчиш, ніби тиша в тобі
Прагне вирватися на поверхню,
Ніби кличеш мене на двобій,
Так ласкаво і лагідно зверхньо.
Погляд, в кайдани любові закутий,
Прагне промовити ніжне "люблю",
Жадібно й хижо шукає спокути
Й плаче краплинами кришталю.
В твоїх думках, очах печальних,
В твоїй душі, усмішці, долі,
В твойому дивному мовчанні
Я бачу образ мимоволі
Твого лиця з безгрішними очима,
Твоїх зірниць, холодних від дощу.
Я бачу образ твій, славетная дівчина,
Я рук твоїх ніколи не пущу.
Хочу знати про тебе всю правду.
Подивись же на мене, молю!
Сповіси мені слово, що здавна
Розуміли ми всі як "люблю".
Жодна фраза не в змозі на себе
Повноваження брать почуттів.
Я не можу прожити без тебе
Жоден день у моєму житті.
В перший раз признаюсь, як в останнє,
Що для мене ти більш, ніж краса.
Я безсилий в стрімкому коханні,
Що народжене десь в небесах.
Тільки ти в моїм серці, єдина,
Тільки твій чую голос у тиші.
Моя люба, кохана людина, -
Лиш для тебе усі мої вірші...
30.06.2013