Де кров мішається із пилом
У середвічному вогні.
Де гладіатор носить крила
Поверх іржавої броні.
Глядач чекає на виставу,
Актора вирішальну мить -
Коло його душі не стане,
А доти - полум`я горить.
Шалено в грудях б`ється серце.
Усі чекають на фінал.
Глядач ворожо усміхнеться -
Така йому ціна.
Нікому й в голову не прийде
Підняти палець небу.
Лише один з арени вийде -
Мабуть, так треба...
Ніхто сльозинки не проронить.
Загиблих нікому жаліть.
Та й досі тії стіни стогнуть
Крізь сивину століть.
Жахлива забавка для Риму -
Страшний меморіал.
Бійці вмирають не старими
За свій імперіал.
Залізні щити й обладунки -
Тепер прикрашають музей.
Із присмаком сталі цілунки
Назавжди зберіг Колізей.
Вже не сміється і не плаче
Роззброєна фортеця.
Та сни кроваві стіни бачуть
(Хоча й не мають серця).
Велична споруда безжалісних літ
Сучасна і в наші роки.
Старий Колізей - навколишній світ
Чи, може, уже навпаки...
03.07.2013