Сонце не гр

Надежда Рубан
     Сонце  не  гріє.      

На  поля  вже  приморозки  впали
А  мрія  в  серці  не  згасає,
Чи  думали  колись?, чи  знали?
Мені  тебе  не  вистачає.

Вже  мороз  побив  останні  квіти
Сонце  не  гріє  в  ці  короткі  дні,
Хмари  без  памяті  будуть  летіти
Та  тільки  журбу  приносять  мені.

Зима  настане  і  будуть  вкриватися
Покривалом  білим  луги,
Хай  буду  сама  я, і хай  тільки  снишся
Тільки  іншу  ти  не  люби.

Ще  хоч  раз  у  мої  очі  любо  подивися
Подаруй  мені  усмішку – подихом  торкнися,
Та  чи  це  якесь  безумство, я  сама  не  знаю
Тільки  тебе  я  люблю, тільки  тебе  я  кохаю.

Прийди  ще  раз  у  тихий  вечір
А  я  до  тебе  на  світанні,
І  ніжно  обійми  за  плечі
Щоб  не  забути  це  кохання.

Битись  буду  ластівкою  у  твоє  віконце
Каменем  впаду  до  твоїх  ніг,
Поцілую  промінчиком  сонця
Щоб  мене  ти  забути  не  зміг.

автор: Н.П.Рубан.