Злітаю в небо.
Безкрая гір краса мені приснилась,
Смереки й бук убрані в білизну,
Ще з юних літ у серці закріпилась,
Карпат та врода, що досі наяву.
Туманом білим все залите,
Дорога, ранок, тиша і яри,
Де поле все копицями розбите,
Де трави під дощами полягли.
Так жадібно вологу гір вдихаю,
Трембіти й скрипки чую спів,
Всім серцем і душею відчуваю,
Трав спілих запах із полів.
Я знову полонинами блукаю,
Сьогодні в світанковім сні,
І зайчик на узбіччі плаю,
Ідуть до школи дітлахи малі.
До вас я руки й серце простягаю,
Смерек вічнозелених і ялин,
Злітаю в небо синє і безкрає,
І просинаюсь в травах полонин.
автор: Н.П.Рубан.