Закоханiсть

Прокопенко Юрий
Я люблю твої очі,
Мов перлини блакитні,
Там загадкою ночі
Невгамовність бажань
Вже наспівує пісню,
Де слова такі рідні,
Окриляє і, дійсно,
Розповсюджує жар.
Я люблю твої весни,
В них живе моя мрія,
Що так стрімко воскресла
В серці диких снігів.
Скрізь гуртуються зорі
В дивовижні сузір’я,
Безупинно говорять
І летять навздогін.
Я люблю твою вроду –
Цей дарунок небесний.
Хай одвічно не сходить
Із обличчя твого
Щира зваба від Бога
До краплини чудесна,
Вмить осяє дорогу,
Щоб розрісся вогонь.

9:18, 22.10.2013 рік.

Зображення: http://www.taday.ru/text/94892.html