Крокувати від сьогодні й надалі
маленьке пухкеньке й тепер
безпритульне руде цуценя
великим життям тобі тільки самому
усім тебе дуже звичайно шкода
але можливо ніхто й не схоче забрати
тебе до свого розпланованого життя
побудуть з тобою відрізок буття
погладять гарненько
притиснуть серденько
та дорогою до роботи
залишать тихенько біля того стовпа
що інколи бачив в маленьку щілину
ти з затишної маминої хатини
доки з тобою вона ще поряд була
й можливо поставлять мальовану мисочку
з ситною їжею а може із жижею
та трішки наллють ще тепленького
свіженького молочка
бо їм тебе начебто дуже шкода
домівкою нині тобі буде коробка
не досить надійна людська розробка
і в дощ або сніг тобі лізти лише в цей
невеличкий картонний барліг
ти мусиш навчитися сам виживати
якщо тобі холодно не дуже скавчати
шукати недоїдки та чекати
коли тебе все ж таки схочуть забрати...