Ніколи не забути страшний голодомор,
Бо дзвони пам'яті лунають до сих пір.
Таки упився крові вусатий бузовір.
Мільйони жертв забрав спланований терор.
Навколо сіл - воєнізований дозор.
Ревізії не обминають кожен двір.
Бач видався в державі врожаю "недобір"...
Нещасним не поможе й дядя - прокурор.
І просять їстоньки голодні, бідні діти,
І гнуться їх голівки немов засохлі квіти.
Пройшовсь по гордій Україні ніби мор.
Уже померлих в селах нікому ховати,
Та в спільну яму з возів, мов нехристі, скидати...
Кати, де ваших підлих чорних душ собор?!
29.11.2009 р.