Настирна осінь завітала в гості,
З дерев зриває листя золоте.
Змарніле серце завмира від млості,
Та не сходиме ще життя земне.
По друзях спогад в серці залишився,-
Сплять сном одвічним у сирій землі.
Старезний клен у думах похилився,
Діймають серце зболені жалі.
Роки, роки, куди Ви? Зупиніться!
На краю Вічності безцінна мить.
Молитвою до неба вознесіться,
Хай приголубить сонячна блакить.
У самоті на батьківській могилі
Років розвихрених згадався плин,
Коли життя буяло в повній силі,
Тепер гірчить в моїй душі полин.
Гірчить душа, роки ж бо відлітають,
Болячки дошкуляють повсякчас,
Осінні дні неспішно догоряють -
Ніхто не може зупинити час.
Роки, роки, куди ж Ви? Зупиніться!
На краю Вічності безцінна мить.
Молитвою до неба вознесіться,
Хай ще голубить сонячна блакить!
25.10.2013 р.