Зникають люди, плинуть дні,
А я стою і сонцем сяю
Й чомусь так байдуже мені,
Що все минає, всі минають.
Я плакати не буду - зареклась,
Щоб не розмокло у сльозах реальне.
Любити більш не буду - обпеклась
Об щось бридке, холодне і брутальне.
Так легко було злити із долонь
І збовтати з багном розталу душу.
Стрясу незграбні тіні з підвіконь,
Що нагло там чатують непорушно.
Затихло все - лиш я і я сама,
Навколо простір в'язаний із тиші.
Не треба слів, я знаю всі слова.
Усе для мене зараз зовсім лишнє.
Мені спішити вже не треба,
Я знаю пекло, знаю небо.
І поки вітер поруч студить
Я просто буду, тихо буду...