Пливе неквапливо наша розмова
У гулкій вечоровій тишині,
А поряд п'янко пахне матіола,
Згасають вдалині хиткі вогні.
Тремтить ніжна рука в моїх долонях,
Відходить сірих буднів суєта,
Гаряча кров пульсує рвійно в скронях,
Бо матіолою пахтять уста.
О, матіола, скромна матіола,
Твій аромат мій спокій й сон забрав.
Мабуть, твоя заслуга, матіола,
Що я дівча всім серцем покохав!
Здається, не забудеться ніколи
П'янкий казковий незрівняний стан,
Цей вишуканий запах матіоли,
Та почуттів безмежних океан.
Вдихаємо флюїди матіоли,
Що в час вечірній з'єднує серця.
Моя кохана, моя світла доле,
Попереду у нас ціле життя!