***

Мыкола Ковальчук
Пливуть, пливуть осінні дні
Й згасають тихо вдалині.
На дворі знову листопад,
Заснув колись веселий сад.

В теплих краях вже журавлі,
Лишились лиш старі жалі.
Сердитий вітер рве полин,
Трава рижіє мов бурштин.

Похмуро, сумно навкруги
І серце сповне туги
За сонцем ясним і теплом,
За щирим словом і добром.

Та радістю душа живе,
Бо свято світле ще гряде:
До нас в листопадові дні
Михайло їде на коні!