Розпустила коси молода берізка,
Віття нахиливши низько до землі,
І стоїть, пригнувшись, біля переліска,
Повідає свої болі і жалі.
Приспів:
Берізко, берізко, весняна берізко
Не сумуй, що нічка на землю спаде,
Бо вже рано-вранці сонце зійде стрімко
І краса журлива твоя розцвіте.
Білокорий стовбур світить чистотою,
Ще й прохожим людям ніжність роздає.
Не сумуй, берізко, ранньою весною,
Незрадливе щастя і тебе знайде.
Приспів.
...Та мовчить берізка в журнім супокої,
З віт стрясає вранці крапельки сльози.
Проросли по світу із журби людської
Берізки тендітні, втілення краси.
Приспів.
1972р.